Діти є в групі ризику інфікування вірусом сказу. Кожна дитина з радістю побіжить погладити котика чи собачку, або навіть білочку чи хом'ячка. Але не кожен обізнаний як вірно спілкуватись з хвостатиком! Ще в 1943 році французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері у своїй повісті-казці «Маленький принц» писав «Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив». До наших часів цей вираз трохи змінився і ми часто чуємо фразу «Ми у відповіді за тих, кого приручили», маючи на увазі прояв безкінечної любові і турботи за нашими чотирилапими друзями. Дійсно, кожна людина, у якої вже є чотирилапий улюбленець, має турбуватися за ним, як за своєю дитиною. Навпаки, люди, які стоять на порозі перед прийняттям рішення «заводити» чи «не заводити» нового друга, мають передусім зрозуміти всю свою відповідальність перед новим членом родини.
Наш обов'язок - забезпечити кожній тварині:
- здорову їжу та чисту воду (пам’ятайте, що тваринам, як і людям, потрібен збалансований раціон, який міститиме всі необхідні вітаміни й мінерали, кальцій, білок та інші корисні речовини, що присутні в їжі);
- притулок і комфорт;
- лікування у разі хвороби або травми (щороку робити необхідні профілактичні щеплення та давати таблетки від гельмінтів кожні кілька місяців);
- компанію інших здорових тварин, із якими можна гратися;
- умови для щасливого життя! Ми повинні дбати про те, щоб наші улюбленці не були налякані чи засмучені.
Як батькам, так і їх дітям необхідно знати, що при «спілкуванні» з тваринами (особливо чужими) можна отримати покуси, але тварини кусають, коли вони налякані або намагаються захиститися. Хоча, іноді бувають і винятки.
ЗВЕРТАЄМО УВАГУ, що при укусі або обслинені, від хворої тварини до людини можуть передаватися інфекційні захворювання. Одним з найнебезпечних є сказ.
Сказ – це вірусне захворювання, яке вражає центральну нервову систему всіх теплокровних тварин та людини.
Основним джерелом хвороби є безпритульні (собаки, коти) та дикі (лисиці, вовки) тварини, які і є резервуаром вірусу в природі.
Будь-який укус твариною, без отримання кваліфікованої ветеринарної (для тварин) або медичної (для людей) допомоги, може привести до смерті.
Запам’ятайте, що прижиттєвого діагностування сказу не розроблено, а остаточний діагноз ставлять лише після загибелі тварини.
Наразі, єдиним ефективним методом профілактики сказу являється своєчасна та щорічна вакцинація (щеплення) тварин.
